До чого призводить надмірна опіка

«Маленький мій, ну куди ж ти пішов, там калюжа», «Обережно, дитинко, не ходи босоніж по траві, вколеш ніжку», «Одягни негайно курточку, а то застудишся» - яка ж мама час від часу не говорить такі фрази в адресу улюбленого чада? Найцікавіше те, що чадо може мати вже років 30-ть  - мама все одно хочуть проявити турботу і уберегти дитину від неприємностей. Що вже говорити про маленьких дітей. Тут батькам відкривається величезний простір для прояву турботи. Опіка над дитиною похвальна, якщо тільки вона не перетворюється в гіперопіку. Якщо турботи стає занадто багато, проблеми виникають і у дитини, і у сім'ї в цілому.

Чому мами це роблять?

У багатьох випадках надмірна опіка - це звичайнісінька турбота, тільки в багато раз збільшеній дозі. Але не завжди. Іноді гіперопіка пов'язана з жіночими комплексами і побоюваннями. Психологи вказують на такі причини, через які жінки схильні піклуватися про дитину набагато більше, ніж це необхідно:

• Мама боїться самотності. Вона розуміє, що рано чи пізно пташеня подорослішає і випурхне з гнізда. Виявляючи невсипущу турботу, мама намагається міцно-міцно прив'язати до себе улюблене чадо. Їй здається, що так вона забезпечить умови, при яких дитина буде пов'язана з нею міцними узами на все життя.
• Мама дуже недовірлива. Їй здається, що малюка на кожному кроці підстерігають неприємності. Трава колюча, повітря холодне, морозиво підозріле, інші діти на ігровому майданчику агресивні.
• Мама побоюється старості. Вона помічає в дзеркалі все більш явні ознаки віку. Плекаючи свою дитину, жінка сприймає її як маленьку. Причому реальний вік дитини може зашкалювати за 30-ть з хвостиком. «Дитина ще маленька, а я - молода» - приблизно так міркує супер-турботлива мама.
• У мами низька самооцінка, і вона намагається самоствердитися за рахунок дитини. Це тягне за собою надмірну суворість і вимогливість: "Ти зробив уроки? А англійською позаймався? Давай, збирайся на тренування!». Мамі хочеться, щоб дитина досягла у житті суттєво більших успіхів, ніж вона сама. І вона будує відносини за принципом «ні кроку без контролю і підганяння».

Чим гіперопіка загрожує дитині?

У наслідків гіперопіки дві сторони.

Дитині важко адаптуватися у «дорослому світі». На думку психологів-аналітиків, ні надмірна опіка, ні підвищений контроль як елементи виховання зазвичай не приносять дитині користі. З боку, коли дитина ще зовсім мала, така гіперопіка може здатися просто гарною турботою мами про малюка. Але мінуси подібного стилю виховання стають очевидні в той момент, коли дитина відділяється від мами і потрапляє в «дорослий світ». Дорослим світом може виявитися навіть дитячий майданчик, на який мама приводить малюка в перший раз. Там все здається чужим, не зрозуміло, як завести з іншими дітками знайомство, як попросити іграшку або що робити, якщо хтось претендує на твою.

Проблеми продовжуються і в дитячому садку, і в школі. У школі вміння захистити свою точку зору стає частиною повноцінного спілкування. Діти, які звикли до того, що рішення приймає за них мама, відчувають себе відокремленими. У кращому випадку вони з головою йдуть в навчання, намагаючись заглушити відчуття дискомфорту, в гіршому - остаточно замикаються в собі.

Дитина висловлює протест. Психологи вважають, що надмірна опіка може спричинити агресію. Спочатку це буде протест, прояв егоїзму. Потім дитина буде зривати злість на своїх ровесниках. Агресія може виявитися спрямованою на самого себе (аутоагресія). Дитина відчуває себе нікому не потрібною. Такий стан може призвести до плачевних результатів.

Контроль буває різний

Жодна розсудлива людина не стане сперечатися, що дитині потрібен контроль. Ось тільки контроль буває різний. Фраза «якщо ти прийдеш додому пізніше дев'ятої вечора, у мене буде серцевий напад», - це удар нижче пояса, дуже схожий на шантаж. Але ж можна сформулювати ту ж думку у вигляді прохання: «Будь ласка, повертайся не пізніше дев'яти. У нас неспокійний район, я дуже хвилююся, якщо ти затримуєшся».

Завжди ефективніше бути для дитини другом, якимй вміє зрозуміти і пробачити, ніж суворим контролюючим органом. Важливо: дитина повинна вам довіряти. Тоді вона сама розповість про проблеми і неприємні ситуації, в яких опинилася по необачності. Так допомагати і направляти набагато простіше, ніж граючи в маму-шпигуна і наглядача.

Любіть свою дитину, довіряйте їй. Уберегти її від всіх можливих помилок ви все одно не зможете. А досвід - найголовний спосіб пізнання навколишнього світу.